Новости Дня

Двадцять п'ять років тому США, Росія і Україна підписали Тристоронню заяву, в якій українська сторона погоджувалася передати свій ядерний арсенал Росії. За це Київ отримував компенсацію за збагачений уран із боєголовок, допомогу в демонтажі стратегічних пускових систем на своїй території та ґарантії безпеки від США і Росії. Трохи пізніше в тому ж році США, Росія і Великобританія підписали Будапештський меморандум, в якому ґарантували Україні безпеку, повагу до її кордонів, незалежності й суверенітету. Вони обіцяли утриматися від погроз або застосування економічного тиску та військової сили.

У 1996 році Україна відправила останні боєголовки до Росії, остаточно відмовившись від статусу третьої найбільшої у світі ядерної держави.

І ось у 2014 році Росія порушила умови Будапештського меморандуму, застосувавши військову силу для окупації Криму, а також розв'язавши війну на сході України. Реакція США та інших країн на російські порушення була тривожно слабкою.

На додачу до порушення самих зобов'язань перед Україною, завдяки яким Київ віддав один з найбільших ядерних арсеналів планети, Росія також знецінила сам інструмент ґарантій безпеки, який допомагав переконати інші країни відмовитися від створення ядерних арсеналів у майбутньому. І це не перший приклад того, наскільки ненадійна Москва в зношеній системі міжнародних відносин.

Будапештський меморандум повинен був захистити Україну від гегемоністських амбіцій Росії. Але замість цього сьогодні в східних регіонах України йде війна. Багато хто серед сепаратистів на Донбасі є російськими солдатами, і всі вони підкоряються військовому керівництву РФ. Сполучені Штати і Україна запросили Росію взяти участь у консультаціях, як того вимагає Будапештський меморандум у разі виникнення проблемних питань між підписантами документа, але Москва відмовилася.

Кремль виправдав свою поведінку низкою вигадок, включно із заявою про те, що Росія підписувала Будапештський меморандум з українським урядом, який існував за часів президентства Леоніда Кучми, а не з тим, що його було обрано після революції 2013-2014 років. Але міжнародні закони говорять, що це безглузде виправдання, адже угоди укладаються між державами, а не між конкретними їх керівниками. І всі майбутні уряди зобов'язані виконувати умови міжнародних угод.

У Росії мало причин міняти свою поведінку. Міжнародне співтовариство, включно із США, так і не запровадило достатніх заходів, щоб зробити агресію проти України занадто дорогою для РФ. Мінські домовленості не принесли миру. Але проблема виходить за рамки самого тільки Мінського мирного процесу, повільних українських реформ і відсутності успіху санкцій. Коли Росія порушила Будапештський меморандум, вона сильно підірвала механізм надання ґарантій безпеки в міжнародних відносинах, який тепер буде не таким вже й ефективним у вирішенні нових випадків щодо ядерного роззброєння.

Ця нерозсудливість особливо небезпечна за часів, коли країни Південної і Східної Азії, Близького Сходу та інших регіонів торують собі шлях до ядерного статусу. Коли півстоліття тому було підписано Угоду про нерозповсюдження ядерної зброї, у світі існувало лише п'ять країн із ядерними арсеналами: США, СРСР, Велика Британія, Франція і Китай. Сьогодні до них приєдналися ще й Ізраїль, Індія, Пакистан, КНДР. Тож тепер їх дев'ять.

Російські правопорушення дають сигнал таким країнам, як Північна Корея та Іран, про те, що у них немає причин вірити у ґарантії безпеки і участь Росії в майбутніх переговорах про нерозповсюдження ядерної зброї або в її міжнародні зобов'язання. Ці країни можуть задуматися і над тим, чи варто їм довіряти США або Європі, якщо вони не покарали Росію за її злочини проти України.

Щоб зміцнити політику нерозповсюдження ядерних озброєнь, Вашингтон повинен зробити більше для України. Це означає збереження жорстких санкцій і посилення тиску на європейських партнерів з метою розширення їхніх санкцій відносно Росії. (Нещодавно Європейський союз проголосував за те, щоб не вводити додаткові санкції проти Росії у зв'язку із захопленням Росією українських суден в Азовському морі. - Прим. авт.)

Це також означає підтримати відправку миротворців на Донбас і збільшити кількість кораблів НАТО в Чорному морі, щоб дати відсіч агресивній активності російських військово-морських сил. Санкції можуть бути спрямовані проти Росії за її зловмисну діяльність в Азовському морі. Можна також заборонити суднам під російським прапором і суднам, завантаженим у російських портах на Азовському або Чорному морі, заходити в порти США і Європи. США також повинні в більш жорсткій формі вимагати звільнення незаконно затриманих Росією українських моряків і покарати її в разі відмови.

Трагічна ситуація в Україні і незаконні російські дії, які спричинили її, - це не просто гуманітарна проблема і грубе порушення сучасного міжнародного порядку. Це також великий удар по глобальних зусиллях з нерозповсюдження ядерної зброї. Через 25 років після ядерного роззброєння України мало хто помітив, на яку велику жертву пішла ця країна. Завдяки їй Захід зараз у набагато більшій безпеці.

Якщо буде нове змагання із вдосконалення і розгортання протиракетної оборони, воно розпалить конкуренцію і в наступальних озброєннях. При цьому Росія буде вказувати пальцем на Захід як відповідального за ослаблення політики глобального нерозповсюдження та контролю над озброєннями, а не навпаки.

Строуб ТЕЛБОТТ, Меггі ТЕНІС

Brookings Institution, США