Новости Дня

Китай зміг успішно посадити апарат «Чан'е-4» на темному боці Місяця. І наслідки цього досягнення набагато серйозніші, ніж просто право оголосити себе «першими» людьми на незвіданій території. «Чан'е-4» закарбував Китай на мапі міжнародних зусиль із дослідження космосу і поставив його нарівні із США, Росією і Євросоюзом.

Крім того, китайський успіх додав новий вимір космічній гонці. Місія «Чан'е-4» була першою спробою «приземлитися» на іншому боці Місяця, що раніше вважалося неможливим через проблеми з комунікацією. І вона виявилась успішною. Перша реакція американського агентства НАСА була великодушним визнанням успіху вчених іншої країни. Досягнення Китаю назвали «першим для людства» і «вражаючим». Але в політичних і військових кабінетах Вашингтона і Москви, найімовірніше, новину зустріли з тривогою. У космосі з'явився новий серйозний гравець, із яким доведеться рахуватися.

Китай із запізненням вийшов у космос. Свого першого астронавта на орбіту він відправив лише 2003-го, тобто через понад 40 років після початку космічної гонки між СРСР і США. Тепер Пекін зробив те, що жодній з космічних держав до цього часу не вдавалося. Ймовірно, так сталося тому, що традиційні гравці зосередилися на пілотованих програмах, виживанні людини в космосі та міжпланетних польотах, зокрема на Марс.

Після того як Ніл Армстронг став першою людиною, чия нога ступила на Місяць (і це стало тріумфом США та реабілітацією після шоку від того, що Юрій Гагарін був першою людиною в космосі), з'явилося відчуття, що справи на супутнику «завершені» . Настав час для великих викликів. Але тепер все може змінитися. Чи стане Місяць територією, за яку боротимуться?

Космос не втратив своєї здатності зачаровувати людей. Місяць розташований відносно близько, а його темний бік оповитий загадковістю. Це гарантувало Китаю, що його місія приверне глобальну увагу далеко поза межами наукових кіл. «Чан'е-4» може збільшити інтерес до Китаю і космосу серед молоді, як колись космічна гонка між США і СРСР.

Суміш захоплення і настороженості щодо радянських космічних успіхів підштовхнула уряд прем'єр-міністра Великої Британії Гарольда Вільсона профінансувати вивчення російської мови у школах і університетах. Сьогодні ж підйом Китаю став джерелом захоплення, виклику і погрози. І тепер все це не обмежується планетою Земля.

Відкритим питанням залишається, наскільки глибоко Китаю дозволять увійти в існуючий «космічний клуб». Після космічної ворожнечі без обмежень між США і СРСР Вашингтон і Москва змогли вибудувати партнерство у космічній галузі, якому часто вдавалося пережити дипломатичну напруженість між країнами. США відмовилися від програми «Шаттл» у 2011 році, але продовжили відправляти астронавтів у космос за допомогою російських ракет. А МКС залишається загальним надбанням країн.

Однак минуло півстоліття перш ніж космічне співробітництво між США і Росією досягло стабільності. Але поява Китаю в якості серйозного гравця може покінчити із цим. Наприклад, чи не почне Росія дивитися на Китай як на успішного партнера з інноваціями? Або ж вона побачить у ньому заклятого ворога? США, здається, вже зайняли свою позицію, вважаючи Китай економічним і воєнним суперником.

Разом і тим кінцева мета самого Пекіна залишається невідомою. Зрозуміло, що він хотів стати космічною державою. Але чи дійсно він досяг цього статусу, або так тільки здається? Устаткування, яке Китай відправив на Місяць, вказує на те, що його цікавлять перш за все видобуток природних ресурсів і налаштування зв'язку. Як довго США будуть мовчки спостерігати за тим, як Пекін здобуває першість у цих чутливих сферах? У всякому разі, США і Росія дуже скоро знову зацікавляться Місяцем.

Мері ДЄЄВСЬКІ

The Guardian, Велика Британія