Новости Дня

В українських вишах, попри повільне, але реформування системи, часто-густо вирують пристрасті. Особливо коли мова йде про вибори ректора. Бо жага влади та бажання утриматися у керма може не тільки запаморочити голову, а й подекуди штовхає деяких людей на дії, мало сумісні із законом. Яскравий тому приклад - розташований у самому серці Києва заклад вищої освіти, який більше року функціонує без легітимно обраного очільника.

Вибори ректора в Київському національному університеті технологій та дизайну (КНУТД) відбулися 30 листопада 2017 року. Згідно з правилами, участь у голосуванні беруть штатні наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники, представники від навчально-допоміжних та адміністративно-господарчих підрозділів, а також представники від студентів університету. Але перед тим кандидати мають подати до Міністерства освіти пакет документів, що включає біографію, копію трудової книжки та згоду на спецперевірку. Відомство, керуючись Законом «Про вищу освіту» та ухваленими Кабміном методичними рекомендаціями, перевіряє відповідність претендентів вимогам, в тому числі не допускаючи до конкурсу тих, хто підпадає під дію частини 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» (люстрацію), ухваленого в 2014 році. У разі, якщо кандидат на посаду відповідає всім вимогам, МОН дає згоду на участь претендента у виборчій кампанії.

Чинний на той момент ректор КНУТД Іван Грищенко, який наприкінці 1980-х був слухачем Вищої партійної школи, а після неї за кілька років пройшов шлях від другого до першого секретаря Кролевецького райкому КПУ, вирішив брати участь у виборах попри те, що він підпадав під дію закону про люстрацію. Більше того, його дані навіть занесено до Єдиного держреєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади». Тобто йому впродовж 10 років заборонено обіймати керівні посади такого рівня. Але міністерство допускає особу, яка підпадає під процедуру люстрації, до конкурсу, хоча біографія пана Грищенка в частині його роботи в райкомі КПУ не є секретною. Ці дані містяться на сайті Верховної Ради - в біографії Івана Михайловича, який був депутатом першого скликання Верховної Ради з 1990-го по 1994 рік.

До речи, сам пан Грищенко прекрасно розумів, що до його діяльності наприкінці 1980-х можуть бути претензії. Тому відразу після того, як було оголошено про конкурс на заміщення вакантної посади ректора, він звернувся до Печерського районного суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме те, що він не перебував у трудових відносинах із Кролевецьким районним комітетом Компартії України. Проте у справі №757/54450/17-ц суд вирішив залишити звернення Грищенка без розгляду.

Але повернімося до конкурсу. Згідно з процедурою після перевірки кандидатів Міносвіти має оприлюднити лист із прізвищами допущених кандидатів. Але такий лист вчасно не з'явився, і перегони оповилися таємницею. Тільки після того, як одним з екс-викладачів вишу було направлено кілька запитів до МОН, стало зрозумілим, що Грищенко бере участь у конкурсі. Більше того, був і другий кандидат - Віктор Каплун, який в цій заплутаній історії ще зіграє свою роль.

Так чи інакше вибори відбулися. У підсумковому протоколі від 1 грудня 2017 року впевненим переможцем й одночасно єдиним, тобто безальтернативним, кандидатом виявився Іван Грищенко - за нього віддали голоси 82,7% виборців (837 осіб). А ось про пана Каплуна навіть не згадується. Є тільки 21 бюлетень для голосування, які визнано недійсними. І цей факт виборів без вибору свідчить сам за себе.

Згідно з законом про вищу освіту, контракт з особою, яка набрала більше ніж 50% голосів, має бути підписаний протягом одного календарного місяця, на що, напевне, й розраховував пан Грищенко. Але тут у справі стався новий поворот. МОН, який раніше допустив Грищенка до конкурсу, своїм наказом від 7 грудня 2017 року (не виключено, що через отримання запитів) звільняє його з посади на вимогу Закону України «Про очищення влади». А саме відповідно до пункту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон. А виконуючим обов'язки ректора призначають пана Каплуна, який, за словами педагогів, в тому числі і звільнених, є тільки ширмою для бурхливої діяльності екс-ректора. Він наказом №433 о.с. від 8 грудня 2017 року переводить звільненого Грищенка, який перебував в цей час на лікарняному, на посаду першого проректора КНУТД з 7 грудня 2017 року, незважаючи на те, що на той момент у штатному розкладі вишу взагалі не існувало такої посади.

Ці дії не тільки мають ознаки підробки документів й перевищення службових повноважень. Тут є й пряме порушення положення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, якими визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу (тобто Міносвіти), та інформування Державної фіскальної служби України про зарахування працівника на посаду.

Пан Грищенко невтомно намагається в судах домогтися відновлення на посаді ректора. Він навіть заручився підтримкою Вченої ради та студпарламенту вишу, які звернулися до президента з проханням підписати контракт з Іваном Михайловичем. Тут, напевне, варто зробити ліричний відступ, щоб пояснити, що пан Грищенко впродовж декількох останніх років займався «зачисткою» викладацького колективу, відмовляючись продовжувати контракти з працівниками, незгодними з його політикою. А щодо студпарламенту... Законом про вищу освіту передбачалося, що такі організації створюються задля відстоювання прав тих, хто навчається в закладі. Проте часто-густо ректорат використовує молодих людей для чергового «одобрямса». Тим більше, важелі впливу в керівників завжди є...

Право на відстоювання своїх інтересів має кожен. Але до моменту остаточного вердикту Феміди пан Грищенко не має права виконувати повноваження ректора та голови Вченої ради. Але тут все навпаки. Він досі займає кабінет ректора, фігурує на офіційному сайті вишу як ректор. Як ректор він їздить у закордонні відрядження і як ректор продовжує керувати КНУТД, підписує документи то як ректор, то як в. о., то як проректор,то як голова Вченої ради, хоча цю посаду він мав би полишити відразу ж після наказу про звільнення. Ця людина досі є розпорядником бюджетних коштів та вирішує кадрові питання. Влітку минулого року він підписував документи випускників як ректор, хоча не є таким. А у вступній кампанії пан Грищенко фігурував як голова приймальної комісії, хоча згідно з положенням МОН очолювати її може тільки ректор. І наразі доля таких випускників і першокурсників висить на волосинці. Адже фактично підписані ним документи не є законними й перетворюються на пшик.

І тут не зовсім зрозуміла позиція профільного міністерства, яке спочатку допустило пана Грищенка до конкурсу, потім все ж таки звільнило з посади як людину, яка підпадає під люстрацію. Тепер же відомство чомусь не помічає, як той виконує повноваження ректора... Сподіваємося, що Міносвіти не залишиться осторонь і нарешті наведе лад в КНУТД, принаймні проведенням нових виборів ректора, які будуть відповідати чинному законодавству. Редакція «ВВ» також готова в наступних номерах опублікувати позицію МОН щодо цієї справи.

Варвара ПОЛУНИЧНА

Вечірні Вісті