Новости Дня

У часи політичних потрясінь події можуть перейти від неможливого до неминучого, навіть оминувши неймовірне. На початку 2016 року ідея виходу Британії з Європейського союзу видавалась абсурдною. За кілька місяців Брексіт був повсюдно визнаний неминучим наслідком антиелітарної, антиглобалістської реакції, передбачуваної ще десятки років тому.

У міру того як процес Брексіту наближається до своєї кульмінації, інший результат рухається від неможливого до неминучого: Британія може незабаром передумати і залишитися в ЄС. Цей поворот фортуни може початися наступного місяця, коли прем'єр-міністр Тереза Мей, як очікується, втратить вирішальний парламентський голос за своєю угодою по Брексіту.

Якщо і коли відбудеться ця поразка, Мей зіткнеться з двома малоприємними варіантами. Вона могла б очолити no deal- розрив з Європою - що рівнозначно оголошенню економічної війни проти ЄС - і ризикнути економічною кризою рівня 2008 року, яка могла б знову розпалити заворушення. Або вона могла б порушити свої екстравагантні обіцянки поважати «народну вказівку» референдуму 2016 року і провести нове всенародне голосування за скасування Брексіту.

Щоб уникнути цього сумнівного вибору, Мей може востаннє спробувати проштовхнути свої пропозиції через парламент після провалу голосування, запланованого на понеділок 14 січня. Але якщо ця остання спроба буде невдалою, її вибором стане no deal-розрив з Європою і новий референдум.

Кілька депутатів-консерваторів вже пообіцяли вийти з партії, якщо Мей перейде до підтримки no deal (відмови від угоди. - Ред.), і число заколотників, безумовно, може достатньо зрости, щоб призвести до розпуску її уряду.

У британських ЗМІ вже почався зсув на користь нового референдуму. Витративши останні два роки на осуд будь-кого, хто оспорював Брексіт, BBC, The Times та інші впливові органи ЗМІ раптом згадали, що найважливішим принципом демократії є те, що виборці мають право змінити свою думку.

Але разом із тим виникла більш суттєва практична проблема: яке питання слід задати на підсумковому «народному голосуванні»? Чи повинні виборці вибирати між тим, щоб залишитися в ЄС, і угодою Мей про вихід? Чи мають бути варіанти No Brexit проти no deal? А як щодо більш вузького вибору між угодою Мей і no deal, якої вимагають фанатики Брексіт, які стверджують, що можливість продовження членства в ЄС була виключена референдумом 2016 року?

Очевидною відповіддю було б надання виборцям усіх трьох варіантів: no deal, угоди Мей або No Brexit. Але як тоді підраховувати голоси, якщо жоден із цих варіантів не має явної більшості. Відповідно до системи, яку використовують на британських і американських виборах, перемогу здобуде варіант, що «набрав найбільшу кількість голосів». Але це було б абсолютно неприйнятно для прихильників Брексіту, які гарантовано програють, якщо їхні виборці будуть розділені між угодою Мей і no deal.

Таким чином, для досягнення демократичної легітимності голоси мають бути підраховані або за допомогою системи преференцій, яка просить виборців вибрати перший і другий варіанти, або за допомогою двоетапного процесу. Наприклад, виборчий бюлетень може спочатку попросити виборців вказати, чи згодні вони з пропозицією уряду про Брексіт, а потім відповісти на друге умовне питання: якщо угода уряду не отримає підтримки більшості, ви вважали б за краще no deal чи залишитися в ЄС? Можна було б запропонувати альтернативу: спочатку запитати виборців, хочуть вони залишитися в ЄС чи продовжити Брексіт, а потім, у разі перемоги Брексіту, віддадуть перевагу вони угоді Мей чи no deal.

Найвагоміше заперечення проти другого референдуму полягає в тому, що різні системи підрахунку можуть дати дуже різні результати, принаймні теоретично, тим самим підриваючи легітимність всього процесу. Але це заперечення є теоретично обґрунтованим тільки якщо громадська думка рівномірно розподілена між трьома можливими результатами.

У першому докладному опитуванні всіх трьох варіантів Брексіту, проведеному YouGov на початку грудня, результатом стандартного голосування на основі простої більшості голосів за «залишитися» проголосувала б абсолютна більшість у 54% проти 28%, що підтримують no deal, і 18% - угоду Мей. При простому виборі проти угоди Мей більшість становитиме 62%. І в разі преференційного підрахунку голосів ті, що голосують за «залишитися», все одно здобули б перемогу з вирішальною різницею від 57% до 43%.

Безумовно, виборці можуть змінити свою думку під час референдуму. Однак на сьогодні новий референдум призведе до того, що переважна більшість проголосує за те, щоб Велика Британія залишилася членом ЄС, незалежно від того, як підраховувалися голоси або задавалися питання.

Анатолій КАЛЕЦЬКИЙ

Project Syndicate, США

(Матеріал публікується зі скороченнями)