Новости Дня

Немає нічого дивного у тому, що згідно звіту Рахункової палати найменш ефективними розпорядниками коштів виявилися міністерства, очільники яких вважаються топ-реформаторами.

Про це у коментарі "ВВ" повідомив фінансовий експерт Олексій Кущ.

Філософію, закладену в основу цих міністерств, правильніше було б назвати експериментом, який допомагає визначити, наскільки ще можна піддослідним скоротити «раціон харчування», аби підтримувати їхню життєдіяльність на мінімальному рівні задля виконання певних функцій. У того ж МОЗ завдання вкладати якомога менше коштів у здоров'я українців. Варто згадати виступ заступника Супрун про «ефективність» витрачання грошей на лікування онкохворих. Тому те, що Рахункова палата вважає недоліком, у МОЗ оцінюють як досягнення.

У Мінінфраструктури теж доволі цікава ситуація. Основні потокові підприємства - «Укрзалізниця» чи дорожня адміністрація, яка займається поточними ремонтами доріг, - фактично виведені з поля впливу міністерства, і там проблем з освоюванням грошей немає. І хоч стан доріг жахливий, мільйони гривень йдуть на щебінь. Під контролем міністерства залишаються лише напрямки, які б могли бути спрямовані на поліпшення якості адміністрування внутрішніх логістичних процесів. Враховуючи те, що центр уваги було зміщено на потокові компанії, програми міністерства нікого особливо не цікавлять.

Озвучена головою Рахункової палати Валерієм Пацканом ідея електронного бюджету доволі непогана. Але, як зазвичай у нас буває, ми намагаємося застосовувати успішні в інших країнах ідеї, вирвавши їх із контексту. Наприклад, електронний уряд й діджиталізація в Естонії, на яку в нас люблять посилатися, виникли вже майже на фініші: після завершення реформи дерегуляції й реформи адміністративного управління. А в нас ставлять віз попереду коня, намагаючись на неефективну модель управління встановити сучасний «девайс».

Одна з важливих вимог електронного урядування полягає в рівності технічних можливостей як з боку уряду, так і з боку розпорядників коштів. Але одна справа ситуативний кабінет, інша - поліклініка чи опорна школа в населеному пункті, де навіть світла часто не буває, не кажучи вже про інтернет. Тому наразі ідея електронного урядування виглядає доволі примарно.

На жаль, у нинішній політичній парадигмі ми ніколи не побачимо персональної відповідальності міністрів, нардепів та топ-чиновників. І на це є декілька базових причин. Так, майже всі представники влади є учасниками системи кругової поруки. Адже зазвичай рівень життя таких людей значно вищий за їхні доходи. В такій системі можуть бути тільки цапи-відбувайли, на яких звалюють чужі провини. І це не має нічого спільного з боротьбою із корупцією.

Друга проблема полягає в тому, що в Україні практично неможливо ув'язнити людину, статки якої перевищують 10 мільйонів доларів. Такі «фігуранти» залюбки кладуть гроші на кін, щоб звільнитися. А в правоохоронців, на жаль, доволі низький больовий поріг, щоб не взяти ці гроші.

Досвід Польщі, Румунії розпочинався з повного перезавантаження правоохоронних органів. І хоч спочатку якість роботи таких структур знижувалася, але вже за декілька років рівень професійності співробітників зростав.

Більше того, в суспільстві має бути запит на боротьбу із корупцією і відповідна реакція на прояви корупції з боку топ-чиновників. В Румунії намагання внести невеличку поправку до антикорупційного законодавства призвело до масових акцій протестів. У нас скасування норми про незаконне збагачення сприйняли вкрай спокійно.

Вечірні Вісті