Новости Дня

Останніми місяцями здавалося, що режим президента Венесуели Ніколаса Мадуро, який здобув свою посаду в результаті фальсифікації виборів, не витримає тиску об'єднаної демократичної опозиції. Однак зараз він, очевидно, знову відчуває себе досить сильним для атаки.

Хуан Гуайдо, якого демократично правочинний парламент оголосив тимчасовим президентом країни, минулого тижня був позбавлений депутатської недоторканності так званими Національними установчими зборами, і це стало небезпечним знаком. Цей орган є складовою силового апарату Мадуро, він був створений у 2017 році з метою позбавити влади обраний парламент.

І хоча нині малоймовірно, що прихильники режиму Мадуро почнуть відкрито застосовувати силу проти масових демонстрацій і лідерів опозиції, проте вони, мабуть, роблять ставку на інструмент, який може виявитися більш ефективним: не відступати, поки у демократичного руху повстанців не закінчаться сили чинити опір.

Прихильники Мадуро знову займають більш-менш міцне становище - в основному завдяки тому, що безперервно отримують підтримку від кількох антизахідних авторитарних держав. Росія, Китай, Куба і Іран, схоже, ні за що не погодяться залишити свій форпост у двох кроках від США.

Вкотре Захід недооцінив рішучість Кремля - головного постачальника зброї венесуельському режиму, готового змагатися з ним на будь-якій території, де той виявляє свою слабкість і не вживає цілеспрямованих дій. Недавнє прибуття до Венесуели російських військових наочно це підтвердило. 99 солдатів, про яких тут йдеться, - це, звичайно, не армія вторгнення. Кремль взагалі навряд чи розраховує на відкрите військове протистояння зі США на території Венесуели. Але демонстративна військова присутність Росії в країні, що включає в тому числі розміщення стратегічних бомбардувальників-ракетоносців, значно знижує поріг, за яким відкривається можливість збройного вторгнення в країну Вашингтона і його союзників у Латинській Америці.

У будь-якому разі пряме військове втручання з боку США дуже малоймовірне... Але розрахунок на те, що економічний тиск рано чи пізно призведе до краху режиму, може стати трагічною помилкою. Можливо, зростаюче зубожіння цілком грає на руку режиму. Адже чим значніша та частина венесуельського суспільства, що занурена в процес забезпечення власного виживання на чисто фізичному рівні, чим серйозніша загроза знекровлення країни через масову втечу, тим складніше опозиції підтримувати мобілізацію мас на нинішньому рівні. Режим Мадуро, навпаки, попри американські санкції може залишатися на плаву завдяки експорту нафти в Китай та Індію, а також прибутку від наркобізнесу, до якого він залучений, про що свідчать вагомі докази. Залучення воєначальників до корупційних справ режиму зводить нанівець надію, що вони відвернуться від Мадуро.

Історичний досвід показує, що готові на все представники диктаторського режиму примудряються зберегти свою владу навіть ціною економічного спустошення власних країн за умови чіткої роботи репресивного апарату і впевненості в підтримці з боку могутніх авторитарних держав. Прикладами є Північна Корея, Куба та Іран. Їхній секрет у тому, що їм байдуже до благополуччя власних громадян, поки при владі на місцях є достатня кількість ставлеників, які отримують вигоду від розграбування країни.

Якщо повстання демократичних сил у Венесуелі зазнає краху, це стане важким ударом для демократії в глобальному масштабі. Адже на світовому рівні їй протистоїть новий вид авторитаризму, окремі прояви якого можуть відрізнятися, однак їх об'єднує спільна мета: порушити глобальну перевагу західних ліберальних демократій і в кінцевому підсумку повністю їх знищити...

Щоб запобігти зміцненню влади Мадуро, недостатньо санкцій проти венесуельського режиму. Необхідно значно підвищити ступінь політичного та економічного тиску на держави, які надають підтримку цьому режиму...

Ріхард ХЕРЦИНГЕР

Die Welt, Німеччина

(Матеріал публікується зі скороченнями)