Новости Дня

Президент Петро Порошенко досить довго тягнув інтригу і не говорив, чи буде висувати свою кандидатуру на виборах. Втім, по правді кажучи, ніякої інтриги й не було. Кожен думаючий українець прекрасно розумів, що гарант буде брати участь у прийдешніх перегонах. Це питання його політичного виживання! Та й недарма ж він стільки пафосу напускав останні кілька місяців, недарма ж білбордами «засіяв» усю Україну, недарма ж у Томос-тур вирушив... Так от, минулого тижня Петро Порошенко нарешті заявив про свої амбіції на другий термін, виступивши на форумі «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом».

Це був дуже показовий захід у класичному радянському стилі. На форум прийшли перші особи держави, урядовці, інші представники влади, щоб підтримати чинного главу держави. Багато хто з них мав слово, виступив зі своїм спічем і генеральний прокурор Юрій Луценко. Він сказав, що це аж ніяка не агітація... Справді? Усі плескали в долоні, посміхалися. Усе було традиційно пафосно. Та гірко...

На початку урочистого зібрання присутнім показали рекламний ролик, в якому розповіли про усі досягнення президента Порошенка за п'ять років правління. Тут вам і зупинення російської агресії та збереження незалежності, і чомусь децентралізація, і безвіз, і, звісно, Томос. Та ми ж це все вже чули сотні разів.

Також нам коротко розповіли про те, що відбудеться в разі обрання гаранта на другий термін. В 2020 році буде масштабне залучення інвестицій, в 2022-му - зростання економіки, а заразом зарплат та пенсій, в 2023 році розпочнуть процедуру вступу до ЄС та підписання Плану дій щодо членства України в НАТО...

А також нас «застерегли», що 2019-й - рік, коли в Україні переможе або Порошенко, або Путін. І що перемога Порошенка - провал плану знищення української держави...

Панове політтехнологи з Банкової, ви серйозно? Тобто усі інші кандидати, окрім самого гаранта, то люди Путіна? Може, це у них фабрики кондитерські під час війни працювали в Росії? Чи ви вважаєте, що майже 90% виборців готові голосувати за Путіна (тобто не за Порошенка)? За яких дурнів ви маєте українців? Це дуже небезпечний шлях та цинічна маніпуляція. Гра на страху - табу! Особливо після усіх трагічних подій, які пережила наша країна за останні кілька років...

Далі на сцену вийшов сам Петро Порошенко, щоб розповісти про досягнення, а також озвучити свою стратегію. От тільки зрозуміти гаранта було надто складно. Почав він із того, що знає особисто, як нині тяжко живеться людям, бо багато їздить Україною й спілкується з народом, чує чимало жорсткої критики та сприймає її. Ото новина!

Президент сказав, що багатьом сутужно, втім, у кризі винна як завжди війна... Потім завів колискову про те, що найгірше вже позаду і криза відступає. Ну звісно ж...

Несподівано Порошенко почав говорити про економіку (все ж колись був міністром економіки в уряді Азарова). Сказав, що треба розвивати агропромисловий комплекс, ІТ, машинобудування, туризм, логістику. Розповів, до речі, як позитивно вплинула децентралізація на українські дороги (серйозно?)...

«Децентралізація дає можливість приводити до ладу мережу доріг у регіонах і громадах. Будівництво доріг стало символом п'яти років - з 2014-го по 2019-й. І це під час війни», - сказав гарант.

Згадав і про війну, сказавши, що «звичайно, нам потрібен мир із Росією. Холодний, але мир». Пане президенте, нам потрібен переможний мир!

Далі Порошенко перейшов до своєї коронної теми - ЄС та НАТО, сказавши, що «у 2024 році (в рекламному ролику значився чомусь 2023 рік. - Авт.) ми подамо заявку на вступ до Євросоюзу.

«Не маю жодного сумніву, що ми отримаємо і почнемо виконувати План дій щодо членства в НАТО», - заявив глава держави.

І знову хвалився безвізом і Томосом та лякав російським реваншем.

«Друзі, нам є чим прозвітувати суспільству. Наш успіх - результат поєднання глибокого розуміння проблем, твердої політичної волі й реальних кроків, а не пустопорожніх обіцянок та істеричних гасел», - похвалився президент.

До речі, «реальні справи, а не брехливі обіцянки» - нове гасло кампанії президента. Та хто б говорив? Президент, який, окрім хіба що безвізу, не виконав жодної обіцянки із своєї передвиборчої програми 2014 року? І це за п'ять років!

А ще Порошенко декілька разів у кращих традиціях порохоботів незлим тихим словом згадував Юлію Тимошенко. Насправді це виглядало досить негарно та подеколи навіть істерично. Сама лідер «Батьківщини» також частенько критикує владу, але обґрунтовано, розкладаючи усе по поличках. Здорову критику ніхто ж не забороняв. А от натяки гаранта про перемогу Путіна здоровими назвати не можна. Насправді здавалося, що про Тимошенко він думає набагато більше, аніж про реальну стратегію виходу країни з кризи. А чи є в нього та сама стратегія? Після його пафосного спічу, здається, що немає...

У 2014 році Порошенко давав дуже чіткі та конкретні обіцянки: долар буде по стільки-то, військові отримуватимуть по стільки-то, АТО закінчиться за лічені дні або тижні... Зараз він старається уникати конкретики, використовуючи загальні фрази. Та й чіткого плану дій, здається, в нього немає. Чому? Певне, що він насправді не знає, про що говорити...

Та найголовніше - це та атмосфера страху, яку нам намагаються навіювати. Але ж ми живемо у вільній демократичній країні. І кожен українець, який досягнув 18-річного віку, має право голосу. Тож може обирати того кандидата, якому симпатизує. Соціологія чітко показує, що дійсно проросійським кандидатам президентство не світить. А от вішати ярлики на інших - це просто маніпуляція. Нині потенційні виборці не надто прихильні до президента. Багатьом не хочеться, щоб наступні п'ять років були такими ж, як і попередні. Звісно, що Банкову це дратує...

Та краще б панове політтехнологи зайнялися розробкою справжньої стратегії. Ну і трошки були уважнішими в принципі. Так,наприкінці форуму «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом» організатори показали фільм. У титрах стрічки був вказаний неправильний рік бою під Крутами. Замість 1918-го - 1919-й. Комусь це може здатися дрібницею. Ні, це не дрібниця. Ця деталь якраз і демонструє той факт, що вже досить шукати соломинки в очах своїх суперників, а треба вийняти колоду з власного ока...

Яна ДЖУНГАРОВА

Вечірні Вісті