Новости Дня

Народний депутат України від фракції «Батьківщина», заступник голови комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Вадим Івченко підбив підсумки минулого року та розказав про перспективи 2019-го.

- Які здобутки й недопрацювання в комітету з питань аграрної політики та земельних відносин у 2018 році?

- Нам вдалося вирішити низку проблемних питань Земельного кодексу та частково вдосконалити земельне законодавство. Разом із тим не вдалося «продавити» уряд щодо прозорого розподілу коштів державної підтримки, в тому числі відстояти 1 млрд грн, які забрали в аграріїв під час голосування за держбюджет-2019.

Також було складно протистояти великим агрохолдингам і компаніям, які фактично лобіюють бізнесові речі, такі, наприклад, як будівництво вагонів-зерновозів, на купівлю яких тепер підуть кошти державної аграрної підтримки.

Залишається невирішеним болюче питання рейдерства, адже антирейдерський законопроект (№8121), де вдосконалюється питання реєстрів ДЗК, так і не був внесений до парламенту у другому читанні. Натомість зняли квоту «А» і встановили мінімальні ціни на цукор і цукровий буряк, було розглянуто низку інших питань, які суттєво не впливають на аграрний сектор.

- Ви зазначили, що в держбюджеті-2019 у аграріїв «відмінусували» 1 млрд грн - по 500 млн грн з програми підтримки тваринництва і підтримки сільгоспвиробників. Як позначиться це на галузі?

- Ситуація в аграрному секторі навіть із цією сумою підтримки, що запланована на наступний рік, значно не зміниться, оскільки аграрна політика сьогодні в Україні не враховує малого товаровиробника.

За три роки кількість домогосподарств у нас скоротилася на 500 тисяч, а це майже 1 млн гектарів землі, від якої відмовилися і віддали в оренду великим компаніям. Натомість за три роки кількість підприємств, які обробляють від 10 тис. га, збільшилася з 80 до 93. Тобто маємо тенденцію до зменшення домогосподарств і збільшення великих агрокомпаній. І ця тенденція за будь-яких умов не буде змінюватися, оскільки з року в рік одні й ті самі компанії отримують державну підтримку.

- Чи є в вас бачення того, як вибудувати систему, яка б стимулювала селян працювати на своїй землі, а не здавати в оренду?

- Є декілька критеріїв. Перше - потрібно визначити саме тих фермерів, які розуміють, як вирощувати продукцію, переробляти її та реалізовувати. Друге - дізнатися, що потрібно цим фермерам: яка державна підтримка для них буде корисною. Іншими словами, провести паспортизацію аграріїв. Можливо, їм потрібна допомога чи підтримка в системі оподаткування, реалізації продукції, сприяння у зменшенні кількості перевірок, або ж отриманні дешевих кредитів тощо.

Насправді це і є аграрна політика. Адже окрім профільного міністерства існують ще регіональні управління агропромислового розвитку. І їхнє завдання - зібрати фермерів, провести їхню паспортизацію і зрозуміти реальні проблеми невеликих сільгоспвиробників. І вже з урахуванням цього формувати державну підтримку, законодавство, фінансово-кредитну політику тощо.

В Україні доволі розгалужений аграрний сектор, починаючи від малого господарства і закінчуючи експортерами, трейдерами. Ми маємо всім знайти свою нішу.

- Мінагропрод анонсував нову бюджетну субсидію - для новостворених фермерських господарств дотація складатиме 3 тис. грн на 1 гектар. Завдяки таким виплатам хочуть вивести фермерів із «тіні». Як гадаєте - спрацює?

- Верховна Рада прийняла один із найважливіших законопроектів щодо унормування питання створення сімейних фермерських господарств, над яким працювала й «Батьківщина».

Сімейні ферми отримали статус сільгосптоваровиробника. Люди, які реєструватимуться як сімейна ферма, матимуть цей статус, держава сплачуватиме за них єдиний соціальний внесок у Пенсійний фонд. Отже, вони з першого дня реєстрації отримуватимуть пенсійний стаж. Також на них поширюватиметься державна підтримка, яка надається щороку на розвиток підприємства. Це означає, що таким чином ми спонукатимемо цих людей не просто витрачати кошти на те, щоб перекрити виробничий процес, а вкладати їх у розвиток бізнесу. Нам важливо, щоб сільгосптоваровиробник був сильним, конкурентоздатним і випускав безпечну продукцію.

При цьому народні депутати працюють над вдосконаленням законодавства, а виконавці мають правильно донести до кожного аграрну політику. Гроші повинні витрачатися таким чином, щоб ми бачили перспективу в фермері чи сімейному фермерському господарстві. Я тільки за такий підхід.

- За вашими прогнозами, що буде з ринком землі?

- Усі розуміють, що мораторій - це тимчасовий захід, але він має бути продовжений до того часу, коли запрацює нормальна кредитна система, аби можна було взяти позику на купівлю землі під низькі відсотки - так, як це відбувається в Європі; коли в Україні створюватимуться сільськогосподарські кооперативи, які матимуть можливість продавати свою продукцію та експортувати її за межі країни; коли аграрна політика повернеться обличчям до малого фермера, сімейного або одноосібника.

В нас лишилося досить багато проблемних питань: розпаювати землі державних підприємств Міністерства аграрної політики та продовольства, в підпорядкуванні якого 504 підприємства різної форми власності; вирішити питання реформування НААН; створювати в кожному селі сімейні фермерські господарства. В результаті матимемо 120 тисяч сімейних фермерських господарств і 480 тисяч задіяних у них селян.

Після цього ми подивимося і оцінимо ситуацію в аграрному секторі: наскільки середні товаровиробники залучені в переробку, чи отримали дешеві кредити і готові виходити на ринок, чи готові малі фермери купувати 2-3 гектари, щоб розширювати господарства, і що відбувається з тіньовим ринком.

- Як ви оцінюєте реформу децентралізації, чи в процесі впровадження не виникло потреби її вдосконалення?

- Скажу непопулярну річ: приблизно третина ОТГ створилися під когось. От у нас їх зараз 874, тобто майже 300 громад створено під конкретного власника підприємства, агрохолдинг чи фермера.

За таких умов усі розуміють, що земля надаватиметься в одні руки, туди не пускатимуть інших інвесторів чи агровиробників, залишиться незмінною нормативно-грошова оцінка землі, не буде конкуренції. В цих ОТГ лобіюватимуть інтереси конкретних виробників. Нам потрібно запровадити системний контроль за рішеннями або створити противагу необдуманим чи відверто лобістським рішенням.

У цій площині варто говорити про паралельні проекти - передачу землі громадам і відразу державний нагляд та важелі впливу у разі нехтування моральними чи соціальними речами. Для цього мають бути прийняті відповідні закони.

- Які завдання ви ставите перед собою на 2019 рік?

- Насамперед потрібно на законодавчому рівні унеможливити рейдерство, а для цього слід прийняти в другому читанні законопроект №8121, який покликаний запровадити низку антирейдерських заходів та встановити дієві запобіжники щодо захисту майнових прав власників і користувачів земельних ділянок.

Щодо земельного питання - потрібно прийняти законопроект №7060, який дозволить прибрати посередників і громадян з інших сфер діяльності, а землю отримуватимуть ті, хто займатиметься сільським господарством. Документом дозволяється викуповувати до 10 га землі, наприклад, для ведення органічного землеробства, садівництва, тваринництва. Ці напрямки з довгими інвестиціями потребують впевненості в наявності власної землі.

У наступному році ми впроваджуватимемо аграрну політику для малих, середніх і великих сільгоспвиробників, працюватимемо над здешевленням кредитів, забезпечуватимемо підтримку.

Також працюватимемо над відкриттям нових ринків, зокрема Китаю, для всієї продукції тваринництва. І це колосальні можливості, що дозволять збільшити втричі надходження валютної виручки від аграрного комплексу.

- Чого очікувати аграріям у наступному році - році подвійних виборів?

- 2019-й буде визначальним у плані наступної п'ятирічки. Усе залежить від того, хто прийде до влади, й від політичної волі керівництва держави. Коли побачимо нову сформовану аграрну команду - аграрний комітет, міністерство, уряд, міністерство фінансів, лише тоді зможемо планувати, дискутувати з приводу першочергових кроків у середньостроковій трирічній перспективі та робити певні прогнози.

Бесіду вела Людмила ЛЕБІДЬ