Новости Дня

На Банковій вже давно вирішили приватизувати патріотичну тематику, і, власне, на цьому й грати протягом виборчої кампанії.Ще влітку президент Петро Порошенко заявив, що внесе на розгляд парламенту поправки до Конституції, які мають закріпити євроатлантичний курс України. І свою обіцянку Порошенко швидесенько виконав. Не те що попередні!

Однак глава держави наче забув, що в 2014 році Юлія Тимошенко ініціювала проведення всенародного референдуму з приводу вступу України до НАТО. Тоді партія «Батьківщина» зібрала понад три мільйони необхідних підписів, однак реакції з боку влади не було. Тоді новообраному президенту Порошенкові, здається, ця тема була нецікава...

Втім, у 2017-му він все ж згадав про плебісцит, сказавши, що в осяжному майбутньому він точно відбудеться. Але натомість гарант вирішив піти іншим шляхом й вніс поправки до Основного Закону. При цьому оцініть, з якою швидкістю вони були ухвалені! Минуло менше півроку, і Верховна Рада 7 лютого ухвалила у другому читанні законопроект про закріплення в Конституції стратегічного курсу України на членство в Європейському союзі й НАТО. Це рішення підтримали 334 народних депутати.

Такій наполегливості президента можна тільки позаздрити. От тільки згадайте, як же довго й нудно тяглася історія із внесенням до парламенту закону про антикорупціний суд. Про недоторканність вже взагалі мовчимо. Та величезну кількість надважливих питань, які безпосередньо стосуються життя людей, не розглядають місяцями та роками... А тут така оперативність. До чого б це?

І ось тут дуже корисно перечитати перевиборчу програму Петра Порошенка за 2014 рік. Звісно, так і хочеться запитати у нього: а чому більшість обіцянок так і не були виконані? А ви знаєте, що навіть безвіз він обіцяв українцям вже протягом першого року свого президентства?

Та головне не це. У 2014 році Петро Порошенко задекларував у своїй програмі: «До кінця терміну моїх повноважень розраховую добитися необхідних політичних рішень з боку ЄС та розпочати переговори про повноцінне членство України в Європейському союзі, щоб жити в «сім'ї вольній, новій». ЄС для нас не ціль, а інструмент, щоб змінити країну і запровадити в ній європейські стандарти».

Цікаво виходить. Один раз пообіцяв - і не вийшло... Тепер знову та сама риторика. До речі, п'ять років тому в програмі Порошенка не було жодного слова про НАТО... Це теж цікава деталь.

«Майбутній вступ України до ЄС розглядаю, в тому числі, і як додаткову гарантію безпеки України в рамках єдиного європейського безпекового простору», - пригадується лише таке.

Звісно, ніхто не заперечує, що наше майбутнє - в Європейському союзі та Північноатлантичному альянсі. Усі соціологічні опитування, проведені останнім часом, свідчать про те, що більшість українців схвалює такий курс. Але для чого включати це у Конституцію? Це ж не передвиборча програма, куди можна записати усі свої фантазії, а Основний Закон, за яким живе країна!

Та чи це допоможе нам дійсно наблизитися до ЄС та НАТО? Звісно що ні. Україна має багато чого зробити, аби мрія стала реальністю. Для початку можна було б почати боротися з корупцією... Тож жодні декларації тут не допоможуть.

Насправді ініціативи Петра Порошенка розраховані на внутрішнього споживача - тобто виборця. Оскільки політтехнологи з Банкової нічого особливого вигадати не змогли, тож і почали грати на темах безпеки та добробуту. Українці дійсно прагнуть захисту, та не бутафорського, а справжнього. І не подеколи, а кожного дня! Втім, осідлати патріотичного коника, звичайно, набагато простіше.

У цьому контексті цікава ще одна річ. Минулого тижня Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження про державну зраду і посягання на територіальну цілісність України щодо голови політради партії «Опозиційна платформа - За життя» Віктора Медведчука. На партійному з'їзді, який відбувся нещодавно, він говорив про необхідність утворення «автономного регіону Донбас» зі своїм власним парламентом і урядом, а також про закріплення такого статусу в Конституції України.

За великим рахунком про політичну позицію самого Медведчука було відомо досить давно. Однак п'ять років влада чомусь його не чіпала. А генеральний прокурор в одному з недавніх інтерв'ю натякав на те, що немає підстав для відкриття справи. А тут з'явилися... Цікаво, що трапилось це саме в розпал президентської кампанії.

Дивина? Збіг? Насправді здається, що це лише продовження тієї самої патріотичної гри влади. Зараз треба зробити все, аби виглядати якомога більшим захисником нації. Однак як ви гадаєте, чи матиме якесь продовження ця історія? Чи сидить хоч один топ-корупціонер чи представник колишнього режиму, який вчиняв злочини (заочний вирок Януковичу не рахуємо)? Тож і тут усе досить сумнівно.

Та за великим рахунком у цій ситуації усі задоволені. Сам Медведчук виглядає перед своїм електоратом та Кремлем політично переслідуваним страждальцем; влада, тобто Порошенко, - турботливим батьком нації. От тільки де писався цей сценарій? Думки приходять не найкращі...

Вікторія МАРСОВА

"Вечірні Вісті"